https://sudru.ru/
Шрифт: A A A

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Категория: Диссертации Опубликовано Просмотров: 409

Скачать статью бесплатно

Страница 1 из 1

На правах рукопису УДК 347.73:336.717.1 Ващенко Юлія В’ячеславівна ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ КЛІРИНГОВИХ РОЗРАХУНКІВ Спеціальність 12.00.07 - теоріяуправління; адміністративне право і процес; фінансове право



Дисертація на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук




Науковий керівник –

Пришва Надія Юріївна,

кандидат юридичних наук,

доцент



Київ – 2003


ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ……………………………………....


ВСТУП…………………………………………………………………….…


РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ КЛІРИНГОВИХ РОЗРАХУНКІВ……………………………………………………………....

    1. Поняття клірингу та його місце в сфері розрахунків………….........
    2. Економічна сутність клірингу як об’єкту правового регулювання та його переваги ……………………......……….…………………………...
    3. Особливості фінансово-правового клірингу та його місце в системі права України…………………………………………………….....

Висновки до Розділу………………………………………………………....


РОЗДІЛ 2 ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ КЛІРИНГОВИХ РОЗРАХУНКІВ……………………...

2.1. Основні різновиди фінансово-правового клірингу за законодавством Радянського Союзу..............................................................

2.2. Розрахунки на основі контокоренту як один із видів клірингових розрахунків…………………………………………………...........................

2.3. Особливості правового регулювання разових та постійно діючих видів клірингових розрахунків…………………………………...................

Висновки до Розділу………………………………………………………....


РОЗДІЛ 3 ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ В УКРАЇНІ ОКРЕМИХ РІЗНОВИДІВ ФІНАНСОВО-ПРАВОВОГО КЛІРИНГУ ТА ОПОДАТКУВАННЯ КЛІРИНГОВИХ РОЗРАХУНКІВ………………

3.1. Особливості правового регулювання податкового клірингу……

3.2. Правове регулювання інших видів фінансово-правового клірингу……………………………………………………………………...

3.3. Особливості оподаткування клірингових розрахунків в Україні……………………………………………………………………….

3.4. Напрямки удосконалення правового регулювання клірингу в сфері фінансових відносин………………………………………………...

Висновки до Розділу………………………………………………………..


ВИСНОВКИ…………………………………………………………………


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ТА ЦИТОВАНИХ ДЖЕРЕЛ………….

3


4



14

14


40


56

80



84


84


92


103

116




119

119


133


148


162

175


178


182





ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ


БВР

Бюро взаємних розрахунків

Будбанк СРСР

Загальносоюзний банк фінансування капітальних вкладень СРСР

ВВР

Відділ взаємних розрахунків

Госпорган

Господарський орган

ГФУ КМДА

Головне фінансове управління Київської міської державної адміністрації

Держбанк

Державний банк СРСР

ЗТС

Загальносоюзний Текстильний Синдикат

КМУ

Кабінет Міністрів України

МБВР

Місцеве бюро взаємних розрахунків

НКФ СРСР

Народний комісаріат фінансів СРСР

ПДВ

Податок на додану вартість

ПКРК

Податковий кодекс Республіки Казахстан

РПО СРСР

Рада праці та оборони СРСР

РФ

Російська Федерація

ФФПС РФ

Фонд фінансової підтримки суб’єктів Російської Федерації

ЦБВР

Централізоване бюро взаємних розрахунків

ЦВК

Центральний виконавчий комітет СРСР














ВСТУП


Актуальність теми. У зв’язку з організацією в Україні економічної системи, заснованої на ринкових засадах, змінюється характер державного регулювання в усіх сферах суспільних відносин і в тому числі у сфері фінансової діяльності держави та територіальних громад. В нових економічних умовах фінанси починають відігравати визначальну роль в житті держави та суспільства. Адже саме наявність необхідної фінансової бази є гарантією незалежності держави та самостійності територіальних громад. Однак, на сьогоднішній день в Україні існує проблема дефіциту і несбалансованості державного бюджету, відсутня достатня фінансова база місцевих бюджетів. Криза платежів та зростання дебіторсько-кредиторської заборгованості суб’єктів господарювання і, в першу чергу, взаємної заборгованості між суб’єктами господарювання та бюджетами різних рівнів, обумовлюють необхідність застосування та удосконалення прогресивних способів розрахунків. Розроблення заходів щодо зменшення обсягів простроченої кредиторської і дебіторської заборгованості суб’єктів господарювання, запобігання її утворенню у майбутньому та посилення платіжної дисципліни як необхідних умов забезпечення виконання бюджетів різних рівнів за доходами передбачається у багатьох актах законодавства України, зокрема, в Указі Президента України від 25.12.2001 №1251/2001 "Про зміцнення фінансової дисципліни та запобігання правопорушенням у бюджетній сфері"[200]. В зв’язку з цим особливої актуальності набувають дослідження, спрямовані на вирішення теоретичних та практичних питань впровадження нових та удосконалення існуючих прогресивних форм та способів розрахунків.

Одним із ефективних та економічно вигідних способів розрахунків є кліринг, сутність якого полягає у припиненні обов’язків або зобов’язань учасників розрахунків шляхом заліку однорідних зустрічних або послідовних вимог. Такі розрахунки на сьогоднішній день використовуються, зокрема, у сфері міждержавних розрахунків, в банківській діяльності, на фондовому ринку, а також у сфері фінансової діяльності держави та територіальних громад. Проте, останнім часом відмічається негативний вплив залікових схем на економіку України, оскільки вони часто здійснюються з порушенням законодавства. В результаті цього взаємозаліки відкривають можливості для ухилення від оподаткування та призводять до недоотримання коштів бюджетами всіх рівнів. Однак, головною причиною вказаних негативних явищ є відсутність належної організації проведення клірингу та контролю за його застосуванням, а не сам кліринг як спосіб розрахунків. В зв’язку з цим необхідно визначити порядок здійснення клірингу та організувати належний контроль за цим процесом, а не забороняти застосування цього способу розрахунків, як це вже мало місце в історії нашої держави та повторюється сьогодні. Ефективність клірингових розрахунків забезпечується, насамперед, адекватним правовим регулюванням. Однак, в Україні механізм правового регулювання клірингових розрахунків в цілому та у сфері фінансової діяльності держави та територіальних громад зокрема є недосконалим. Існує велика кількість нормативно-правових актів різної юридичної сили, які постійно змінюються, досить часто не узгоджуються між собою, в результаті чого виникають проблеми при їх застосуванні на практиці. Однією з причин цього є нерозробленість теоретичних засад клірингу у вітчизняній правовій науці, що свідчить про актуальність обраної теми.

Зв’язок дисертації з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації обрана в ініціативному порядку, враховуючи її актуальність та відсутність спеціальних наукових досліджень. Дисертація виконана як частина загального плану науково-дослідної роботи кафедри конституційного та адміністративного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. В окремих аспектах вона пов’язана з темою "Вдосконалення правового становища суб’єктів господарської діяльності в умовах формування ринкової економіки України" (номер державної реєстрації 0198W004863), яка розроблялася на юридичному факультеті в період з 1 січня 1997 року по 31 грудня 2000 року, та темою "Формування механізму реалізації та захисту прав та свобод громадян в Україні", яка з 1 січня 2000 року розробляється на юридичному факультеті.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка теоретичних засад клірингових розрахунків у сфері фінансової діяльності держави та територіальних громад та формулювання науково обгрунтованих пропозицій щодо удосконалення законодавства України у зазначеній сфері, а також у сфері оподаткування клірингових розрахунків.

Для досягнення цієї мети у процесі цього дослідження автором були поставлені такі завдання:

  1. Визначити місце клірингу в сфері розрахункових правовідносин.
  2. Виділити суттєві ознаки клірингу, який застосовується в сфері фінансових правовідносин.
  3. Визначити місце правових норм, які регламентують кліринг у сфері фінансових відносин, в системі права України.
  4. Розробити пропозиції щодо удосконалення правового регулювання окремих різновидів клірингу в сфері фінансової діяльності держави та територіальних громад, а також оподаткування клірингових розрахунків в Україні.

Об’єкт дослідження. Об’єктом цього дослідження є суспільні відносини, які виникають в процесі здійснення клірингових розрахунків у сфері фінансової діяльності держави та територіальних громад, а також оподаткування клірингових розрахунків.

Предмет дослідження. Предметом цього дослідження є правові норми, які регламентують клірингові розрахунки у сфері фінансової діяльності держави і територіальних громад та оподаткування клірингових розрахунків в Україні.

Методи дослідження. В процесі дисертаційного дослідження автором застосовувалися, зокрема, діалектичний метод наукового пізнання, історичний метод, метод логічного аналізу, порівняльно-правовий метод, системно-структурний метод.

Використання історичного методу дозволило визначити основні етапи розвитку правового регулювання клірингових розрахунків в Україні, проаналізувати особливості правового регулювання окремих видів фінансово-правового клірингу, які застосовувалися в нашій державі у період існування Радянського Союзу, а також врахувати досвід правового регулювання цього способу розрахунків при формулюванні теоретичних засад клірингу та розробці пропозицій щодо удосконалення чинного законодавства України.

Шляхом застосування логічного методу аналізу, зокрема, проаналізовано законодавчі та інші нормативно-правові акти, які регламентують суспільні відносини, що складаються в процесі здійснення клірингових розрахунків, а також сформульовано теоретичні засади клірингу.

Метод порівняльного правознавства використовувався автором цього дослідження з метою вивчення досвіду правового регулювання фінансово-правового клірингу в інших державах, зокрема, у Російській Федерації, Республіці Казахстан, в Німеччині, а також обгрунтування доцільності врахування його при удосконаленні законодавства України.

Застосування системно-структурного методу надало можливість визначити місце правових норм, які регламентують кліринг у сфері фінансової діяльності держави та територіальних громад, в системі права України.

Науково-теоретична основа дослідження. В Україні теоретичні засади правового регулювання клірингових розрахунків в цілому та клірингу у сфері фінансової діяльності держави та територіальних громад зокрема є нерозробленими. Ця дисертація є першим спеціальним дослідженням правового регулювання клірингових розрахунків, яке проведене в умовах побудови в Україні ринкової економіки, на основі нормативно-правових актів законодавства незалежної України. Необхідно звернути увагу, що в юридичній науці радянського періоду єдиним дослідженням клірингових розрахунків є дисертація Десяткова В.М. на тему "Правові питання взаємних розрахунків у радянському господарстві" [158], захист якої відбувся у 1954 році. Враховуючи, що клірингові розрахунки були дуже поширеними у Радянському Союзі, аналіз досвіду їх правового регулювання мав дуже важливе значення для розробки теоретичних засад та практичних рекомендацій щодо застосування цього способу розрахунків. Проте, в нових економічних умовах характер правового регулювання фінансових відносин в цілому та клірингу у зазначеній сфері зокрема змінюється, застосовуються більш складні його різновиди, що вимагає впровадження нових підходів у правовому регулюванні цього способу розрахунків.

В процесі цього дослідження автором застосовувалися теоретичні доробки вітчизняних та зарубіжних фахівців в галузі юриспруденції та фінансової науки. Так, визначення місця правових норм, які регламентують кліринг у сфері фінансової діяльності держави та територіальних громад, а також порядок оподаткування клірингових розрахунків, в системі права України, автором цього дослідження здійснено на основі висновків фахівців щодо системи права та, в першу чергу, особливостей правового інституту як її структурного елемента, зроблених, зокрема, Алексеєвим С.С. [1; 2], Кучерявенком М.П. [105], Бризгаліним А.В. [115], Кудреватих С.А. [115], Матузовим Н.І. [48], Переваловим В.О. [75], Копєйчиковим В.В. [69], Агарковим М.М. [111], Пацурківським П.С. [107] та ін.

Дослідження правової природи контокоренту як окремого різновиду розрахунків проводилися, зокрема, Агарковим М.М. [111], Ципкіним М.С. [148], Вормсом А.Е. [119] та ін., однак, їхні точки зору із вказаного питання не співпадають. Автором цього дослідження були проаналізовані позиції зазначених фахівців з метою з’ясування правової природи контокоренту як одного з різновидів клірингу як способу розрахунків.

Окремі аспекти співвідношення понять "форма безготівкових розрахунків" та "спосіб безготівкових розрахунків" висвітлювалися, зокрема, Компанеєць О.С. [30], Полонським Е.Г. [30], Вороновою Л.К. [12], Тосуняном Г.А. [51], Райхером В.К. [139], Ліберманом Ф.Х. [37], Кузьміним В.Ф. [33], Куніком Я.А. [35; 36], Подцерковним О.П. [161], Ростовцевою Н.В. [163] та ін. Проте, на сьогоднішній день зазначені питання залишаються дискусійними. Крім того, спеціальне дослідження щодо визначення місця клірингу у системі безготівкових розрахунків у вітчизняній юриспруденції відсутнє.

Деякі питання клірингу у сфері фінансових правовідносин були висвітлені у своїх працях Карасьовою М.В. [29] та Бергом О.В. [157]. Проте, це було проведено не в процесі спеціального аналізу клірингових розрахунків, а у зв’язку із дослідженням пов’язаних з ними правових питань.

Враховуючи, що в результаті клірингу припиняються зустрічні (або послідовні) обов’язки (зобов’язання), важливе значення для розробки теоретично-правових засад клірингу в сфері фінансової діяльності держави та територіальних громад має вирішення питання щодо використання у фінансовому праві (поряд з терміном "обов’язок" або замість нього) цивільно-правового терміну "зобов’язання". Висновки з цього приводу були зроблені фахівцями в галузі фінансового права, зокрема, Вороновою Л.К. [76; 102], Бекерською Д.А. [76], Пацурківським П.С. [107], Карасьовою М.В. [28], Хімічевою Н.І. [78]. В той же час, єдина позиція із зазначеного питання у юридичній науці відсутня.

Оскільки розробка теоретично-правових засад клірингу є неможливою без врахування закономірностей економічних процесів, автором цього дослідження використовувалися висновки щодо економічної сутності та переваг клірингу, зроблені фахівцями в галузі економічної науки, зокрема, А. Казацевим [26], Шабановою Н.Н. [58; 59], Г.Зайденваргом [21], Усоскіним М.М. [52], Березіною М.П. [5; 6] та ін.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні спеціальним науковим дослідженням правових засад клірингу в сфері фінансової діяльності держави та територіальних громад, а також оподаткування клірингових розрахунків. Дослідження проводилося як в теоретичному, так і в практичному аспектах.

На захист автором виносяться такі основні результати дослідження, які обгрунтовані у дисертації, є основою для розробки пропозицій щодо удосконалення законодавства та мають наукову новизну:

  1. Кліринг, в процесі якого погашаються зустрічні (або послідовні) грошові вимоги, є способом саме грошових розрахунків. Відповідно, правовідносини, які складаються у сфері безготівкових розрахунків в процесі застосування клірингу грошових вимог, є різновидом розрахункових правовідносин.
  2. Кліринг у сфері розрахункових правовідносин є способом безготівкових розрахунків, який є складовою частиною правової форми безготівкових розрахунків.
  3. Фінансово-правовий кліринг – це урегульований нормами фінансового права спосіб розрахунків, який полягає у припиненні фінансових обов’язків учасників розрахунків шляхом заліку грошових вимог у процесі здійснення фінансової діяльності держави та територіальних громад в особі уповноважених ними органів.
  4. Фінансово-правовий кліринг поділяється на кліринг за участю суб’єктів господарювання та міжбюджетний кліринг.
  5. Суттєвими ознаками фінансово-правового клірингу за участю суб’єктів господарювання є: грошовий характер вимог; наявність у законі норми, якою передбачено можливість проведення заліку; припинення в результаті заліку однорідної зустрічної (або послідовної) вимоги певного фінансово-правового обов’язку при умові, що строк виконання однорідної зустрічної (або послідовної) вимоги вже настав на момент заліку; чітке визначення у законі кола вимог, які можуть погашатися заліком; встановлення у законі порядку проведення заліку; визначення у законодавчому акті суб’єктів, уповноважених здійснювати контроль за проведенням заліку та порядку здійснення такого контролю; встановлення на законодавчому рівні відповідальності за порушення закріпленого порядку проведення заліку.
  6. Різновидом фінансово-правового клірингу за участю суб’єктів господарювання є податковий кліринг, який полягає у припиненні податкових обов’язків платників податків шляхом заліку грошових вимог платників податків до держави чи територіальних громад щодо повернення надміру сплачених (стягнених) сум податків, зборів (обов’язкових платежів) чи надання бюджетного відшкодування у випадках, передбачених податковими законами України.
  7. Правову регламентацію клірингу, в результаті якого припиняються податкові обов’язки суб’єктів господарювання, необхідно здійснити у Податковому кодексі України, а клірингу, в результаті якого припиняються фінансові обов’язки суб’єктів, що не пов’язані зі сплатою податків, а також міжбюджетного клірингу – у Бюджетному кодексі України.
  8. З метою скорочення зустрічних фінансових потоків між бюджетами, прискорення проходження платежів в процесі виконання бюджетів за доходами та видатками, економії бюджетних коштів, а також підвищення контролю за використанням бюджетних коштів є доцільним запровадження в Україні на законодавчому рівні системи централізованого клірингу з обслуговування бюджетної системи, здійснюваної оператором клірингу – національною кліринговою палатою.

Практичне значення одержаних результатів полягає у спрямованні цього дослідження на вирішення актуальних питань клірингу в сфері фінансових відносин, які виникають при застосуванні цього способу розрахунків, та удосконалення фінансового, в тому числі податкового та бюджетного, законодавства України. Результати, одержані в процесі цього дослідження, можуть бути використані у правотворчій діяльності при підготовці законів та підзаконних нормативно-правових актів в сфері фінансової діяльності держави та територіальних громад. Зокрема, у дисертації сформульовані конкретні пропозиції щодо внесення змін та доповнень до діючого (Бюджетного кодексу України) та перспективного (проекту Податкового кодексу України) законодавства України. Крім того, результати дослідження можуть використовуватися у практиці правозастосування, а також при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників, при викладанні курсу "Фінансове право", спецкурсу "Банківське законодавство". Теоретичні висновки і положення, викладені у цьому дисертаційному дослідженні, можуть використовуватися у подальших наукових дослідженнях.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним дослідженням. Публікації, в яких викладені результати дослідження, підготовлені здобувачем особисто, без участі співавторів.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження були оприлюднені на науково-практичній конференції за міжнародною участю "Державна регіональна політика та місцеве самоврядування" (Українська Академія державного управління при Президентові України; місто Київ, 30 травня 2000 року) [101], на науково-практичній конференції студентів та аспірантів "Проблеми держави і права очима молодих дослідників" (Київський національний університет імені Тараса Шевченка; місто Київ, 5–6 квітня 2001 року), на Міжнародній науково-практичній конференції студентів і аспірантів "Правові проблеми сучасності очима молодих дослідників" (Київський національний університет імені Тараса Шевченка; місто Київ, 29–30 листопада 2001 року), на науково-практичній конференції студентів та аспірантів "Проблеми держави і права очима молодих дослідників" (Київський національний університет імені Тараса Шевченка; місто Київ, 11–12 квітня 2002 року), на науково-практичному семінарі аспірантів юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (21 листопада 2001 року), а також неодноразово обговорювалися на кафедрі конституційного та адміністративного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Публікації. Результати дослідження опубліковані у нижчезазначених статтях:

  1. Ващенко Ю.В. Основні етапи розвитку централізованого клірингу в Радянському Союзі // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2002. – Випуски 45–48. – 315 с. – С.300 – 302.
  2. Ващенко Ю.В. Особливості оподаткування податком на додану вартість клірингових розрахунків в Україні // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2001. – Випуск 27 (частина ІІ). – 228 с. – С. 107–119.
  3. Ващенко Ю.В. Поняття та правова природа клірингу // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 10. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – 532 с. – С. 329 – 334.
  4. Юлія Ващенко. Правове регулювання клірингу в сфері бюджетних та податкових відносин // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – №2. – С. 56 – 59.
  5. Ващенко Ю. Правове регулювання клірингу боргових зобов’язань в Україні на регіональному рівні // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України / За заг. Ред. В.І.Лугового, В.М. Князєва. – К.: Вид-во УАДУ, 2000. – Вип. 2. – В 4 ч. Ч. IV. – 516 с. – С. 21–26.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ КЛІРИНГОВИХ РОЗРАХУНКІВ

1.1. Поняття клірингу та його місце в сфері розрахунків


В середині XVIII сторіччя в країнах Західної Європи та США починають застосовуватися розрахунки, засновані на заліку однорідних вимог, – клірингові розрахунки або кліринг. У подальшому кліринг отримав широке розповсюдження за кордоном на товарному та фондовому ринках, а також у банківській сфері [62, с.369].

Клірингові послуги надавалися як установами, які мали статус юридичних осіб, так і структурними підрозділами банків, бірж тощо. Вперше кліринг у розрахунках між банками почав застосовуватися в Англії в середині XVIII ст., а у 1775 році було створено Лондонську розрахункову палату [82, с.332]. Пізніше починають організовуватися клірингові палати як у Лондоні, так і в інших великих містах Європи, а також в Америці.

Так, у 1833 році у Лондоні було організовано Банківську клірингову палату, метою якої було спрощення щоденного обміну чеками між банками шляхом централізації цього процесу, а також забезпечення механізму щоденних розрахунків. Спочатку клірингова палата обслуговувала операції виключно приватних банків, проте масштаб цих операцій почав швидко збільшуватися в кінці XIX ст., коли акціонерні банки почали відкривати свої відділення [168, с. 258]. Пізніше, у 1870 році, було створено Нью-Йоркську Бавовняну Біржу [168, с. 44].

Статус спеціальних структурних підрозділів мали, зокрема, Клірингова Палата Торгівельної Палати Чикаго (1883 рік), кліринговий відділ при Чикагській Комерційній Біржі (CME) (1889 рік) [169, с.88], Клірингова Палата Нью-Йоркської Комерційної Біржі (NIMEX) (1872 рік) [169, с.88].

На сьогоднішній день загальнонаціональний кліринг у багатьох країнах здійснюють центральні банки. Найбільшу роль розрахункові (клірингові) палати відіграють в країнах, де розвинутий чековий обіг. У Великобританії нараховується 13 розрахункових палат, які знаходяться під контролем Банку Англії. Поряд із розрахунками за своїми власними чеками через клірингову систему, сучасні клірингові банки укладають агентські угоди на кліринг чеків, що виставляються на цілу мережу інших банків, які не мають прямого доступу до Клірингової палати. У США функціонують міжбанківські платіжні системи розрахункових палат Нью-Йорку та 32 автоматичні розрахункові палати Федеральної Резервної Системи (ФРС). Кожний федеральний резервний банк є розрахунковою палатою свого округу. Через палати ФРС здійснюється залік 45 % всіх чеків, які виписуються в країні (дані середини 80-х років XX сторіччя). Вищим органом, який займається питаннями безготівкових розрахунків у масштабі всієї країни, виступає міжокружний розрахунковий фонд у Вашингтоні, який за рішенням Ради керуючих ФРС здійснює телеграфний переказ грошових коштів за рахунками резервних банків. У ФРН існує загальнонаціональна система безготівкових розрахунків, яка до 1990 року включала 6 розрахункових центрів Дойче Бундесбанку (центрального банку) [82, с.332].

Банки також здійснюють операції, які можуть бути одночасно кваліфіковані і як активні, і як пасивні. Такою операцією є ведення контокорентних рахунків, які відрізняються від поточних тим, що приймаючи грошову суму на контокорентний рахунок, банк здійснює пасивну операцію і зобов’язаний сплачувати своєму клієнту відсотки, а надаючи кредит за тим самим рахунком банк вчиняє активну угоду та стягує відсотки. Розрахунки відображаються в графах "дебет" та "кредит" контокорентного рахунку та здійснюються з клієнтом через обумовлені проміжки часу за виведеним сальдо [65, с.182].

У законодавстві України також передбачено застосування клірингових розрахунків. Зокрема, такі розрахунки використовуються у банківській сфері, на фондовому і товарному ринках. В той же час на сьогоднішній день в Україні розрахунки, засновані на заліку однорідних зустрічних (послідовних) вимог, застосовуються не тільки у зазначених сферах суспільних відносин, але і у сфері фінансової діяльності держави та територіальних громад. Зокрема, законодавством України передбачено погашення шляхом заліку однорідних зустрічних (послідовних) вимог між платниками податків і бюджетами відповідних рівнів. Відповідні положення містять, наприклад, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" [184], Закон України "Про податок на додану вартість" [185], Декрет Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" [195]. Саме особливостям правового регулювання клірингових розрахунків у сфері фінансової діяльності держави та територіальних громад і присвячене це дослідження. Однак хоча за своєю правовою природою, як це буде доведено далі у дослідженні, зазначені розрахунки є кліринговими, для їх позначення у законодавстві України використовуються інші терміни, зокрема, такі, як "залік", "заліки", "взаємозаліки", "взаєморозрахунки", а також "зарахування". При цьому слід мати на увазі, що останній термін у законодавстві має ще одне значення. Так, відповідно до статті 19 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" [184] суми податків на прибуток, отриманий з іноземних джерел, що сплачені суб’єктами господарської діяльності за кордоном, зараховуються під час сплати ними податку на прибуток в Україні. При цьому зарахуванню підлягає сума податку, розрахована за правилами, встановленими цим Законом. В даному випадку немає однорідних зустрічних (послідовних) вимог між платниками податків та бюджетами відповідних рівнів. Отже, по суті зазначена операція є врахуванням при сплаті податку на прибуток в Україні сум податку, сплачених за кордоном, а не застосуванням такого способу розрахунків як залік.

На відміну від законодавства України, у законодавстві Росії у сфері фінансових відносин термін “кліринг” застосовується. Зокрема, у параграфі 1 глави 2 Програми управління державою власністю Свердловської області та приватизації державного майна Свердловської області на 1999 рік одним із пріоритетних напрямків удос...